Від часу нашого знайомства мені часто доводилося спостерігати за Василем зблизька: у матчах, на тренуваннях, поза футболом. І завжди імпонувала його серйозність у всьому тому, що стосується улюбленої справи – футболу. Передусім – це реальна оцінка можливостей, певна твердість, навіть категоричність у судженнях, з якою однаково важко як сперечатись, так і не погоджуватися. Такий він не лише у житті футбольному. Нам і раніше доводилося спілкуватися, як то кажуть, під диктофон і щоразу подібні діалоги були достоту ґрунтовними і відвертими. Відрадно, що знайшов у Василеві цікавого співрозмовника, причому не менш яскравого оповідача, аніж він є футболістом…
